| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Моя подорож в Києво-Печерську лавру
Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.
Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р.[1] Києво-Печерська обитель була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софійським собором внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 р.[2] Монастирське життя зосереджене в Нижній лаврі. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів.
У теперішній час пам'ятка перебуває під юрисдикцією національного заповідника, державних музеїв і Української православної церкви Московського патріархату.
Зміст
1 Історія
1.1 Заснування і розбудова
1.2 Радянські часи
1.3 Відродження
1.4 Сучасне життя
2 Архітектурний ансамбль
3 Основні пам'ятки і споруди
3.1 Велика лаврська дзвіниця
3.2 Троїцька надбрамна церква
3.3 Монастирські печери
3.4 Успенський собор
3.5 Трапезна церква Св. Антонія і Феодосія
3.6 Некрополь Києво-Печерської лаври
3.7 Фортечні мури
4 Діючий православний монастир
5 Національний Києво-Печерський заповідник
6 Музеї на території лаври
7 Відвідування та екскурсії
8 Проблеми охорони
9 Галерея
10 Див. також
11 Примітки
12 Джерела
13 Посилання
Історія
Докладніше: Історія Києво-Печерської лаври
В. П. Верещагін. «Велика церква Києво-Печерської Лаври» (тобто Свято-Успенський собор) у XIX ст.
Заснування і розбудова
Києво-Печерська лавра, 1888 рік
Києво-Печерська лавра, 1911 рік
Обитель засновано 1051 р., за князя Ярослава Володимировича, ченцем Антонієм, як печерний монастир. Один із перших монастирів Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один із перших учнів Антонія — Феодосій. У 1058 р., попросивши благословення преподобного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев'яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
В XI ст. монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Русі. У XII ст. отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У XVIII ст. Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали 3 міста, 7 містечок, близько 200 сіл і хуторів, понад 70 тис. кріпаків, 2 паперові фабрики, 11 цегляних і 6 скляних заводів, більше 160 винокурень і вітряків, близько 200 шинків, 2 кінних заводи.
Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пу́стині (зокрема Китаївська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Росії, Білорусі. Києво-Печерська лавра відіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковнослов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті минулих літ»), Нікон, Сильвестр. У XIII ст. було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе джерело з історії Києва.
Вхід до лаври. Святі ворота, 1911 р.
Упродовж 1592–1688 рр. монастир був ставропігією Константинопольського патріарха, із 1688 р — Московського патріарха, із 1786 р. — Київського митрополита.
Радянські часи
Трагічні події після 1917 р. послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва і всього, що було зв'язано з церквою. 25 січня 1918 р. у стінах лаври закатовано митрополита київського й галицького Володимира, а в 1920 р. лавру закрили. 4 серпня 1929 р. комуністична влада завершила роботи з перетворення колишнього монастиря на Всеукраїнське музейне містечко, головне призначення якого — бути центром антирелігійної пропаганди в республіці. Перед Наркоматом внутрішніх справ УСРР порушено клопотання про негайне виселення з території містечка осіб духовного звання, котрі до цього часу в ньому проживали.
Під час Другої світової війни у 1941 р. радянські війська[Джерело?] підірвали Свято-Успенський собор. За іншою версією, підрив було здійснено німецькою окупаційною владою під керівництвом райхскомісара України Еріха Коха. Про це у своїх мемуарах розповідають Альберт Шпеєр[3] та інші діячі Третього Райху[4]. У рамках нацистської ідеології підкорені народи не повинні були мати символічних культових споруд, які б зміцнювали їх ідентичність і прагнення до автономії[4]. Існує професійна німецька фотохроніка вибуху[4]. Під час окупації Києва монастир на деякий час було відкрито, але в 1961 р. знову закрито.
Відродження
Після вибуху храм був залишений у руїнах як свідчення злочинів нацистів. Не були здійснені плани відтворити його в початкових середньовічних формах до святкування 1000-річчя хрещення Русі. Чернецьке життя і богослужіння в Києво-Печерській лаврі відновлено з 1988 р. У 2000 р. відбудовано Свято-Успенський собор. Тільки 9 грудня 1995 р. Президент України Л. Кучма видав указ про відновлення Успенського собору. Храм відтворено поспіхом, практично за два роки, без серйозної наукової підготовки, із використанням сучасних матеріалів. Перед будівельниками стояла задача встигнути до 950-річчя лаври. Освячений 24 серпня 2000 р.
Сучасне життя
У червні 1988 р., у зв'язку зі святкуванням 1000-ліття хрещення Русі і постановою Ради Міністрів УССР, новоствореній печерській чернечій громаді була передана територія Дальніх печер.
Першим настоятелем новоствореної обителі став митрополит київський і всієї України Філарет (Денисенко), а намісником — архімандрит Іонафан (Єлецьких).
З 1992 р. настоятель (священноархімандрит) лаври — митрополит київський і всієї України Володимир (Сабодан), резиденція якого розташована на території монастиря.
C 1994 р. намісник лаври — архієпископ вишгородський Павло (Лебідь).
У 1990 р. лавру внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Архітектурний ансамбль
Києво Печерська Лавра
Вид на лавру згори
Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври склався протягом майже дев'яти століть та відобразив розвиток культури і духовності, зміну стилістичних напрямків у мистецтві, процес удосконалення інженерних конструкцій. Він органічно пов'язаний з унікальним наддніпрянським ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра.
Сучасний лаврський ансамбль розташований на площі 22 га і поділяється на такі частини:
Верхня лавра
Ближні печери
Дальні печери
Гостинний двір
Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII ст.[5]
Основні пам'ятки і споруди
Див. також статтю: Список пам'яток Києво-Печерської лаври.
Велика лаврська дзвіниця
Успенський собор
Велика лаврська дзвіниця
Докладніше: Велика Лаврська дзвіниця
Головна дзвіниця лаври побудована у 1731–1744 рр. Має висоту 96,52 м й органічно вписується до ансамблю монастиря та всього Печерська. Її видно здалеку, за 25-30 км від міста. Аби піднятися на її верхівку необхідно подолати 374 сходинки.
Троїцька надбрамна церква
Докладніше: Троїцька Надбрамна церква
Монастирські печери
Докладніше: Ближні печери та Дальні печери
Успенський собор
Докладніше: Успенський собор (Київ)
Трапезна церква Св. Антонія і Феодосія
Докладніше: Трапезна палата з церквою (Києво-Печерська лавра)
Наймолодший храм Києво-Печерського монастиря. Перша Трапезна палата монастиря, побудована у XII ст., не збереглася, про її архітектуру нічого не відомо. Друга Трапезна палата із церквою Св. Петра і Павла була відбудована в стилі українського бароко, але у 1893 р. її також зруйнували. Сучасна Трапезна палата з церквою побудована 1895 р., з 1990 р. у церкві регулярно проводяться богослужіння.
Некрополь Києво-Печерської лаври
князь Острозький Костянтин Іванович
князь Вишневецький Олександр Олександрович
На території лаври поховано багато відомих осіб, зокрема
біля трапезної — генеральний суддя Кочубей Василь і полтавський полковник І.Іскра
у церкві Спаса на Берестові — засновник Москви Юрій Долгорукий.
Див. також: Категорія:Поховані в Києво-Печерській лаврі
Фортечні мури
Докладніше: Фортечні мури Києво-Печерської лаври
Діючий православний монастир
Національний Києво-Печерський заповідник
Докладніше: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
Заповідник охоплює Верхню лавру, що по Лаврській вулиці.
Музеї на території лаври
Знаменита Скіфська пектораль експонується у Музеї історичних коштовностей України
Музей історичних коштовностей України
Музей книги та друкарства України
Музей народного декоративного мистецтва
Музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України
Державна історична бібліотека України
Відвідування та екскурсії
Заповідник відкритий для відвідувачів щодня з 9:00 до 18:00, каса працює до 17:00. У весняно-літній період час роботи подовжений — з 8-00 — до 20:00, каса працює до 19:00. Вартість квитка — 50 грн; для школярів , студентів , пенсіонерів — 25 грн. Вхід до заповідника безкоштовний для дітей дошкільного віку, сиріт, вихованців дитячих будинків та інтернатів, учнівської молоді — студентів і школярів (щопонеділка за попередньою домовленістю з керівництвом заповідника), учасників бойових дій України, інвалідів І-ІІ груп, солдатів і сержантів строкової служби Збройних сил України, членів ICOM та працівників музеїв. Без плати за вхід до заповідника можна завітати на Великдень та у Двонадесяті свята, у Дні відчинених дверей — Всесвітній день музеїв (18 травня), День незалежності України (24 серпня), День знань (1 вересня, для учнівської молоді).
[6]
Вхід на територію діючого монастиря Нижньої лаври, а також самостійне відвідування Дальніх і Ближніх печер — безкоштовне.
Екскурсії у заповіднику та на території Нижньої лаври проводяться щодня до 17:00.
Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/%CA%E8%BA%E2%EE-%CF%E5%F7%E5%F0%F1%FC%EA%E0_%EB%E0%E2%F0%E0 |
| Категорія: Києво-Печерська лавра | Додав: Джек (23.11.2014)
|
| Переглядів: 1574
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
|
